Отець Михайло Цегельський – короткий життєпис

Отець Михайло Цегельський – короткий життєпис

Михайло (Михаїл) Львович Цегельський народився 6 листопада 1848 р. – церковний і громадський діяч у Галичині, греко-католицький священик, дійсний папський шамбелян (камергер), граф Римський (титул наданий Папою Римським). Батько Лонгина, Романа та Ігнатія Цегельських.

Родом з с.Висоцько на Львівщині.

Середню освіту здобував у гімназії в Бродах та в Академічній гімназії у Львові. Вивчав право і теологію у Львівському університеті. У 1873 висвячений на диякона, а 26 грудня 1875 р. у соборі св.Юра у Львові Митрополит Йосиф Сембратович висвятив Михайла Цегельського на священика та призначив його душпастирювати в містечко Кам’янка-Струмилова (сучасна Кам’янка-Бузька).

З 1875 р. і до кінця життя парох, отець-шамбелян (папський парох) і декан у Кам’янці-Струмиловій (засновник і керівник майже усіх місцевих і повітових товариств).

На місці старої, дерев’яної, розібраної в 1862 р. церкви, о.М.Цегельський керував спорудженням нової церкви, будівництво якої було завершено в 1882 році.

Студентом брав участь в установчих зборах українського товариства «Просвіта» 8 грудня 1868 р., а в 1892 р. став ініціатором створення філії цього Товариства у Кам’янці-Струмиловій.

Уже на перших зборах цієї філії у липні 1892 р. його обрали головою. Саме він виступив з ініціативою побудувати пам’ятник на могилі Маркіяна Шашкевича в с.Підлиссі. Роком пізніше був серед ініціаторів перенесення останків М.Шашкевича з с.Новосілок на Личаківський цвинтар у Львові.

До результатів його діяльності, які й сьогодні можуть бачити мешканці Кам’янки-Струмилової, крім нової церкви, слід зарахувати «Народний дім» та читальню товариства «Просвіта».

На місці старої, дерев'яної, розібраної в 1862 р. церкви, о.М.Цегельський керував спорудженням нової церкви, будівництво якої було завершено в 1882 році.

На місці старої, дерев’яної, розібраної в 1862 р. церкви, о.М.Цегельський керував спорудженням нової церкви, будівництво якої було завершено в 1882 році.

Під час Першої світової війни російська окупаційна влада вивезла о.М.Цегельського до Києва. Тоді ж о.Цегельський отримав від Митрополита Андрея Шептицького, який у той час теж перебував на засланні, повноваження перебрати опіку над усіма так званими станицями духовної обслуги для греко-католиків на Східній Україні і отримав титул Генерального Вікарія України.

У Києві о.М.Цегельський збудував греко-католицьку церкву Христа-Спаса (була зруйнована у 30-х роках).

Тільки у 1917 о.М.Цегельський зміг повернутися на свою парохію до Кам’янки-Струмилової.

У 1918 р. двічі їздив до Києва як Генеральний Вікарій України.

Український Громадський комітет Кам’янки-Струмилової (о.М.Цегельський, Роман Петрушевич — молодший брат Президента ЗУНР, — І.Вертипорох та інші) роззброїли вояків старшинської школи у місті.

Був послом (делегатом) до парламенту ЗУНР і головою Повітової Української Національної Ради в Кам’янці-Струмиловій. Після падіння ЗУНР був заарештований польською владою.

За його подвижницьку діяльність на користь Української Церкви отцю Михайлу Цегельському було присвоєно титул дійсного папського шамбеляна і графа Римського.

У міжвоєнний період — діяч Українського національно-демократичного об’єднання. У 1931 p. був членом-засновником Українського католицького союзу (УКС).

Помер 5-го квітня 1944 року, на 96 році життя, у Кам’янці-Струмиловій.

Поділитись дописом:



Також радимо переглянути:


Якуб Гаватович – постать, що прославила місто
Лонгин Цегельський - речник Української Держави

Відгуки:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *