Свічки пам'яті жертвам Голодомору

Свічки пам'яті жертвам Голодомору 

У День пам'яті жертв Голодомору 1932 - 1933 років на могилі жертвам більшовицького терору, біля Кам'янка-Бузької школи №3 відправлено поминальну панахиду, покладено гірлянду пам'яті та запалено сотні поминальних свічок.

Так жителі нашого міста і району, усієї України вшанували пам'ять невинних жертв страшного Голодомору, котрий злочинна комуно-більшовицька зграя штучно створила на Великій Україні. Задумаймося: навесні 1933 року щохвилини помирало 17 українців, щогодини - 1000, щодоби - 25 тисяч українців... У землю лягли за приблизними підрахунками від 3,5 млн. до 12 млн. людей.

У глибокій скорботі від міської ратуші гірлянду з хлібних колосків, самшиту та волошок від райдерж-адміністрації, районної та міської рад, сплетеної умілими руками вихованців районного Центру творчості дітей та юнацтва ім. Маркіяна Шашкевича (директор Алла Кшик) воїни кам'янецького гарнізону, на чолі з підполковником Сергієм Чорним пронесли до могили жертв сталінського режиму. За ними у траурній процесії - голова районної ради Василь Ковтало, преосвященні отці - о. Володимир Касіян та о. Михайло Піх, заступники голови райдержадміністрації Богдан Ковалюк, Михайло Процик, трудові колективи підприємств та організацій.

Після національної хвилини мовчання о 16 годині та відслуженої панахиди ведучою Ольгою Лещинською до слова запрошено голову районної ради Василя Ковтала.
- В Україні було кілька штучних Голодоморів, створених більшовицькими сатрапами, щоб нищити Україну, наш народ, - його слова. - Спочатку 1932 - 1933 роки, потім намагання те ж зробити уже у всій Україні у 1940 - 1941 роках - перешкодила війна, у 1947 - 1950-их роках нас захистила Українська Повстанська Армія.

Нищення України, цвіту нації, народу здійснювалося з небаченим цинізмом та злобою. Але Україна вистояла, невинні жертви дали сили до боротьби, спротиву, відсічі комуністичному режиму. Пам'ятаймо ж гіркі уроки історії і щоб ніколи більше в Україні не повторилося подібного.

- Українські патріоти не дозволили втілити задуми комуно-більшовицького режиму, - говорив голова районної Спілки політ-в'язнів та репресованих Ярослав Пенцак. - Люди не здавали контигентів, не йшли у колгоспи, а з 1942 року піднялась на збройну боротьбу УПА. Саме ця сила аж до кінця 60-их років нищила озвірілих більшовиків, творила українську Державу.

Після виступів біля могили закатованих, невинних жертв лягли хлібні колоски, квіти, на морозному вітрі мов сльози, тріпотіли скорботні вогники свічок. Сльози за мільйонами українців у всьому світі.

Михайло СОЛОГУБ

Переглянути світлини можна тут