Головна » Статті » Історія міста » Короткі історичні нариси

Історія міста

Місто Кам'янка-Бузька розташоване за 43 км на північний схід від Львова над річками Західний Буг та Кам'янка. Лише сивий Буг та стара Кам'яна гора, яка височіє над містом, пам'ятають той час, коли в цій місцевості осіли люди. Археологічні знахідки засвідчують, що цю місцевість заселили люди ще в епоху міді й бронзи (ІІІ-ІІ тис. до Р. X.). Є дві гіпотези, якими дослідники пояснюють походження назви "Кам'янка". Одні виводять цю назву від річки Камінки, що перетинає місто на півночі, інші - від невеликих брил каміння, нанесених зі Скандинавії у Льодовиковий період, яке ще можна знайти на довколишніх полях. Перші письмові згадки про Кам'янку датуються 1411 р. Наприкінці XV ст. Кам'янка-Струмилова була центром торгівлі та ремесла. Через місто пролягали торговельні шляхи з Києва до Польщі та з Волині на Львів. Двічі на рік тут проводили ярмарки, щотижня відбувалися торги. 1578 р. місто одержало право складу для дрогобицької солі. У місті діяли цехи кушнірів, ковалів, шевців, гончарів, слюсарів, мечників. Тут було 400 будинків. Татарські напади наприкінці XV - на початку XVI ст. знищили місто, воно втратило давні привілеї, але 8 квітня 1509 р. король Сигізмунд І наново підтверджує міські права Кам'янки. У XVI-XVII ст. із Кам'янеччини вивозили за кордон волів. Вивіз худоби - одна із найприбутковіших галузей польської шляхти. Селяни Кам'янко-Струмилівського староства 1636 р. відмовились відбувати панщину. Особливо ж гостра боротьба проти соціального і національного гніту розгорталася в роки Хмельниччини 1648-1654 рр. Тоді місто було зруйноване, населення пограбоване. У XVIII ст. місто поступово відродилося і залишилося центром ремісничого виробництва. Тут працювали кушнірський, шевський, ткацький, ковальсько-слюсарний, бондарський, гончарний, столярно-токарський та ливарно-мечницький цехи, а також цех рибалок. У 1880 р. населення Кам'янки-Струмилової становило 6107 осіб. У місті діяли цегельний завод, винокурня, паровий млин, лісопильний завод, на якому виготовляли паркет, смолу, терпентин і деревне вугілля. За австрійських часів Кам'янка-Струмилова мала: залізничну станцію, повітовий уряд, міську управу, суд, пошту, телеграф, податковий уряд, позичкові каси, аптеку і два парафіяльні уряди: греко-католицький і римо-католицький. Українці Кам'янки-Струмилової радісно вітали проголошення Західно-Української Народної Республіки. Перебравши владу в місті, українці призначали на найважливіші пости своїх людей. Саме тоді повітовим комісаром став суддя Роман Петрушевич. У березні 1919 р. у місті почала виходити газета "Козацький голос" - орган Начальної команди УГА. Відкрито українську школу, яка містилася у Ратуші, діяв театральний гурток, засновано хор, товариство "Українська Бесіда". Місто мало свій часопис "Камінецькі Вісті". Українське національне відродження кінця XIX- першої половини XX ст. охопило усі сфери духовного та господарського життя Кам'янеччини, але події вересня 1939 р. перекреслили усі сподівання українців на краще, самостійне життя. Трагедія України 1940-х років, придушення національних прагнень українців у подальші десятиріччя з усією повнотою позначилися на житті Кам'янеччини. Проте, незважаючи на важкі часи Підрадянської України, у цьому регіоні розвивалося сільське господарство та промисловість, освіта і культура Цей край дав Україні низку видатних особистостей, зокрема, 1948-1961 рр. у місті жив і працював відомий український письменник, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка Григорій Тютюнник. Тут він написав свій відомий роман "Вир".
Категорія: Короткі історичні нариси \| Додав: kambuz (10.05.2008) \| Автор: KoSTua
Переглядів: 593 \| Рейтинг: 4.4/5 \|

Всього коментарів: 0