Від Струмила до Цегельських

Від Струмила до Цегельських

Мандрувати Кам’янеччиною (Бузькою чи Струмиловою) можна вже за кілька кілометрів на північний схід від Львова. Вірніше від АС-2 на Підзамче (на розі вулиць Богдана Хмельницького та В’ячеслава Липинського), де щокілька хвилин відходить маршрутка. Можна і залізницею, але це довше.

Найкращою розривкою у спекотний літній день може бути велике озеро з чистою водою. А це саме на південній межі Кам’янсько-Бузького району між Гамалієвкою та селищем Запитовом (12 км від центру Львова). Велика водойма з бетонними берегами де-не-де поросла очеретом і оточена торфовими полями (вірніше болотами). Свіжий вітер колише очерет та поодинокі деревця. Майже нікого довкола немає. Бо нема сервісу — шинків з горілкою та російською музикою, човнів, яхт, рятувальників, навіть східців, щоб спуститися до води. І це поряд зі спраглим Львовом.

Археологи вважають, що саме на теренах Кам’янка-Бузького району було розташоване найстаріше місто і торговий центр області. Це Красний Город на місці сьогоднішнього села Кукезіва. Давнє місто було зруйноване татарською ордою в 1240 році.

Цікавим є і сам райцентр. Раніше місто називалося Кам’янка Струмилова. У давнину місто було розташоване між річкою Буг та її притокою Кам’янкою. Після завоювання Галичини польським королем Казимиром Великим у 1340 році Кам’янка вже була укріпленим містом, що було оточене ровами, наповненими водою, і високими валами з частоколами.

У 1448 р. на чолі міста стояв орендатор королівських земель, староста Юрій Струмило, який керував роботами з укріплення міста. Укріплене частоколом місто отримало дві брами — Таданську (до недалекого села Тадань) та Белзьку.

У 1471 році місто отримало Маґдебурзьке право. У 1509 році на Кам’янку напали татари, і після дводенних жорстоких боїв зламали оборонні укріплення, зруйнували місто, спалили церкви та костели.

У 1564 році згадуються уже дві церкви – Миколаївська та П’ятницька. А у наступних століттях їх було вже три: дві парафіяльні (Різдва Богородиці і св. Миколая) та монастирська Благовіщення Марії. Церква св. Миколая, що на Белзькому передмісті, збудована у 1667 році. Церква тризрубна, трибанна, збудована із соснових брусів на дубових підвалинах. Церква з дзвіницею є цінною пам’яткою народної архітектури.

Церква Різдва Богородиці, розташована у центральній частині міста, збудована у 1605 році. У 1862 році стару дерев’яну церкву Богородиці розібрали, чудотворну ікону Богоматері перенесли до церкви Миколая. Через 16 років після розібрання старої дерев’яної церкви старанням о. Михайла Цегельського розпочато будову нової мурованої церкви. 20 вересня 1882 року відбулось урочисте посвячення новозбудованого храму митрополитом Сильвестром Сембратовичем.

У місті є також Костел Успіння Богородиці, збудований на початку ХХ сторіччя. Тоді ж у центрі міста збудували Народний дім у стилі української сецесії.

З Кам’янкою пов’язаний рід Цегельських, представники якого були відомими особами Галичини. Троє з них були в парламенті ЗУНР — Українській Національній Раді.

Згаданий о. Михайло Цегельський (1848-1944) з 1875 року був священиком, парохом, а потім деканом у Кам’янці Струмиловій. Він також був членом-засновником матірного товариства «Просвіта» у 1868 році, засновником філії «Просвіти» в Кам’янці Струмиловій (1892), одним із засновників «Руського педагогічного товариства».

Вид на Кам'янка-Бузьку зі сторони села Забужжя

Вид на Кам’янка-Бузьку зі сторони села Забужжя

У 1915 році о. Михайло був вивезений російськими окупаційними властями до Києва. В 1917-1918 рр. о. Михайло Цегельський був генеральним вікарієм митрополита Андрея Шептицького у центральних землях України. В листопаді 1918 р. він був одним із організаторів встановлення української влади в Кам’янці Струмиловій, також його обирали до Української Національної Ради. У 1931 р. о. Михайло був членом-засновником Українського католицького союзу.

Його син Льонгин Цегельський (1875-1950) народився у Кам’янці Струмиловій. Він був одним із активних учасників українського студентського руху, організатором з’їзду українських студентів у Львові (1899), одним з ініціаторів студентських виступів у Львівському університеті (1901) та селянських страйків у Галичині (1902). Належав до провідних діячів Української національно-демократичної партії, входив до її керівних органів. У 1907-1908 рр. працював видавцем і відповідальним редактором газети «Діло», редагував газету «Свобода», у 1915-1918 рр. — газету «Українське слово», також був відповідальним редактором «Літературно-наукового вісника». У 1911-1918 рр. від УНДП його обирали депутатом до австрійської Державної Ради, у 1913 році — послом до Галицького сейму.

Під час першої світової війни Льонгин Цегельський був членом усіх провідних українських організацій у Галичині — Головної української ради, Загальної української ради, Бойової управи УСС, Союзу визволення України. 18 жовтня 1918 року він увійшов до складу Української Національної Ради. Був першим міністром (секретарем) внутрішніх справ ЗУНР, учасником переговорів з гетьманом Скоропадським та Директорією УНР. Брав участь у підготовці злуки УНР та ЗУНР. Працював на дипломатичній роботі, зокрема у 20-х роках був представником уряду ЗУНР у США, де згодом залишився. Автор спогадів «Від легенди до правди», які нещодавно перевидані у Львові.

Отець Микола Цегельський Молодший син о. Михайла, Роман Цегельський (1882-1956), відомий вчений-фізик, педагог, громадсько-політичний діяч Галичини та Буковини. У жовтні 1918 року як делегат від Народної партії узяв участь у засіданні Української Національної Ради у Львові. Після окупації території Буковини румунськими військами переїхав у Галичину. Викладав у навчальних закладах Тернополя, Львова. Був дійсним членом HTШ, секретарем НТШ (1926-1936). Також був одним із засновників Українського католицького союзу. Весною 1953 р. Роман цегельський був заарештований радянськими органами та вивезений у Казахстан. У 1954 р. реабілітований повернувся до Львова, де продовжив викладацьку працю у Львівському педагогічному інституті. Автор численних наукових статей у галузі атомної фізики.

До роду Цегельських належить і Слуга Божий отець Микола Цегельський (1896-1951), який загинув у сталінських таборах і був беатифікований Папою Іваном Павлом ІІ у 2001 році.

За матеріалами Д.О.Свідика

Поділитись дописом:



Також радимо переглянути:


Коротка історія міста Кам’янка-Бузька

Відгуки:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *